Елеос - це піклування.
Елеос - це допомога.
Елеос - це підтримка.
previous arrowprevious arrow
next arrownext arrow
Slider
 
 
 
Четвер, 28 червня 2018 00:00

Кенії я чи не вперше збагнув, що історія людства у віддалені від нас часи починалася в Африці

Отець Сергій: «У Кенії я чи не вперше збагнув, що історія людства у віддалені від нас часи починалася в Африці»

 автор Богдана Костюк Матеріал Радіо Свобода 

  

Священник Сергій з місцевими дітьми в селищі

 

Київ – Українське життя варто порівнювати не лише з європейським, але й з африканським, є багато паралелей, і багато українських проблем стають зрозумілішими, говорить український капелан, директор благодійної організації ELEOS-Ukraine,який нещодавно повернувся з Кенії. Зокрема, православний священик отець Сергій (Дмитрієв) говорить, що поширеним серед кенійців є явище соціального сирітства, коли батьки їдуть на заробітки і залишають дітей стареньким бабусям. І незрівнянно більше, ніж в Україні, в Кенії цінується освіта. Про свої враження, досвід та про те, як став «народним послом» України, отець Сергій розповідає Радіо Свобода:

 

 

O. Сергій (праворуч) і священнослужитель християнської місії поблизу Найробі

 

Серед християнських місіонерів там працюють і українці; взагалі у Кенії чотири українські місії, туди приїжджають українські священики протестантських церков

 

– Мандрівку до Кенії мені організував мій знайомий американський священнослужитель Стівен Руттенберґ – один із пасторів євангельської церкви, який підтримує нашу організацію ELEOS. У січні цього року я кілька тижнів провів у нього в Каліфорнії, відвідав також американську військову базу і побачив, як працюють капелани, а потім уже поїхав до Кенії. Серед християнських місіонерів там працюють і українці; взагалі у Кенії чотири українські місії, туди приїжджають українські священики протестантських церков. Кошти для цих місій збирають віряни цих християнських конфесій в Україні, українська діаспора в США.

 

О. Сергій (праворуч) і представник християнської місії

 

– Що в Кенії знають про Україну?

– Абсолютна більшість мешканців Кенії про Україну або не знають нічого, або знають якісь мінімальні речі, наприклад, доволі популярним є уявлення, що Україна досі є в складі СРСР. Довелось розповідати про Україну, торкатись її історії й сьогодення, розповідати про війну. І в результаті, дехто з моїх нових кенійських друзів почали порівнювати сторінки своєї національно-визвольної боротьби з тим, що нині відбувається у нас в Україні. «Ви молодці. Ви відстоюєте свою свободу, щоб не повернутись до складу імперії», – казали мені. На одному з ринків у мене поцікавились, звідки я, я і відповів: я з України. «О, я дивлюсь футбол! У вас в Україні був класний гравець, Шевченко»», – порадував мене один із продавців.

 

Спілкування з місцевими мешканцями у Кенії

 

– Які події чи пригоди найбільше запам’ятали?

– По-перше, навряд чи я колись забуду, як мені довелось рятувати від голодної смерті літню жінку: вона сиділа просто неба посеред вулиці, дуже худа й виснажена, а довкола люди ходили, дітлахи бігали. Я підійшов, допоміг їй підвестись, і ми з колегою священиком відвели стареньку до одного з християнських центрів, де їй надали допомогу.

 

О. Сергій разом з місцевими місіонерами рятують літню кенійку, яка помирала від голоду

 

Бабця не має коштів, щоб поховати свого онука, як того вимагають місцеві звичаї – насправді, це складний обряд, у ньому сплелись місцеві та християнські традиції

 

Друга історія, це коли мене привезли в одне віддалене від міста селище, де живе бабуня, котра виховувала близько 15 онуків. У кенійській провінції важко знайти роботу, тож працездатні люди виїжджають до великих міст, а своїх діток залишають бабусям, котрих з повагою називають «шо-шо», і висилають додому трохи грошей. Щось подібне маємо і в Україні, маю на увазі заробітчан. Ця «шо-шо» живе у бідній хатині, схожій на українську мазанку, але там стіни не побілені. І взагалі: одна стіна впала, а відремонтувати її в «шо-шо» нема змоги. Виявилось, що бабця не має коштів, щоб поховати свого онука, як того вимагають місцеві звичаї – насправді, це складний обряд, у ньому сплелись місцеві й християнські традиції. Тож купили ми для цього обряду ягня, за що «шо-шо» була нам щиро вдячна, провели обряд над могилою. Я над могилою її онука відслужив панахиду.

 

«Шошо», так з повагою у Кенії називають літніх жінок

 

– А як функціонують християнські місії?

Для пересічного громадянина Кенії отримати освіту – це щось на кшталт стати президентом або народним депутатом в українських реаліях

– Місії – це невеликі комплекси, навіть маленькі містечка, де розміщені крім церков та приміщень для місіонерів також медичні й освітні заклади. Це можуть бути амбулаторії, а то й цілі лікарні, якщо порівнювати з Україною. Але чи не найпопулярніше місце в місії – це школа, освітній центр: тут і дітлахи навчаються, і дорослі збираються, щоб поспілкуватись, потеревенити, я б так сказав. Для пересічного громадянина Кенії отримати освіту – це щось на кшталт стати президентом або народним депутатом в українських реаліях. Бо якщо молода людина в Кенії вступила до ліцею або до університету – це для неї та для її родини можливість вирватися з кола соціальних проблем і бідності.

 

З місцевими дітьми у селищі

 

 

З місцевими дітьми у селищі

 

– Фактично християнські місії також виконують функції просвітницьких центрів?

Я працював у центрі підтримки жінок-жертв домашнього насильства. Це серйозна проблема не лише для Кенії

– Так. До того ж, там дбають про фізичне й духовне здоров’я дітей, діток оглядають лікарі і дітям дають вітаміни та препарати проти місцевих хвороб, таких як малярія. Наприклад, мені по приїзді до Кенії довелось купувати в аптеці препарат від малярії, також мене попередили, що пити можна лише питну воду, яку треба купувати, тощо.

Також я працював у центрі підтримки жінок-жертв домашнього насильства. Це серйозна проблема не лише для Кенії.

 

О. Сергій з жінками-учасницями програми боротьби з домашнім насильством

 

– З якими думками Ви повертались з Кенії додому?

– Я розмірковував над тим, що ми, українці, дуже мало знаємо про Африку, так само і вони не знають про нас. На е-сторінці посольства України в Кенії обмаль інформації, яка зацікавить пересічного українця, ба більше, там вистачає негативу. Мені здається, варто подбати про якісь заходи в рамках дипломатичних місій України, не кажучи вже про важливість контактів між людьми, для цього можна використати наукові та освітні заклади, контакти поміж церквами тощо. У Кенії я чи не вперше збагнув, що історія людства у віддалені від нас часи починалася в Африці, про що ми часто або забуваємо, або просто цього не знаємо.

 

 

На Службі Божій у християнській місії

 

 

 

1

Останні відео

Всі новини
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
Prev Next

Міграція в Біблії

09-08-2016 Hits:964 Відео Super User

Міграція в Біблії

Read more

В Андріївській церкві у столиці відкрили…

09-08-2016 Hits:774 Відео Super User

В Андріївській церкві у столиці відкрили виставку пам'яті загиблим героям

Read more

Перший молитовник в Україні шрифтом Брай…

09-08-2016 Hits:842 Відео Super User

Перший молитовник в Україні шрифтом Брайля ( Сюжет "СТБ")

Read more

Для бійців АТО відкрили центр психологіч…

09-08-2016 Hits:798 Відео Super User

Для бійців АТО відкрили центр психологічної допомоги

Read more

Священнослужителі позмагалися із дітьми …

09-08-2016 Hits:830 Відео Super User

Священнослужителі позмагалися із дітьми переселенцями

Read more