Адресна допомога маломобільним людям у прифронтовому Краматорську
Восени, під зливами та вітром, наша команда продовжує їздити за адресами й доставляти гуманітарну допомогу тим, хто не може дістатися пунктів видачі самостійно. У центрі уваги — люди поважного віку та з обмеженою мобільністю, які залишилися в місті попри постійні загрози.
Дім після втрати: історія Світлани
Першою того дня ми навідали Світлану. Разом із чоловіком у травні вони переїхали до Краматорська з села Веролюбівка, Костянтинівської громади. Від їхнього населеного пункту, каже жінка, майже нічого не залишилося.
«У нас уже там села немає. Як тільки виїхали з Веролюбівки, наш дім через чотири дні розбомбили. Село розбили повністю, у нас нічого не залишилося. Взяли із собою лише найнеобхідніше… Залишилися, як безхатьки, на старості років», — говорить зі сльозами Світлана.
Фото: Вадим Філашкін/Telegram
У Краматорську пенсіонерам тимчасове житло надали знайомі. Світлана вдячна за теплий прийом і сподівається більше нікуди не їхати.
«Мені 65, із них 45 прожила у Веролюбівці. Але я сама з Донбасу. Знаєте, ми б і вдома залишалися — хай би без світла, газу й води, аби тільки не бомбили. Але життя склалося інакше», — з гіркотою згадує вона.
Жінка розповідає, як у селі перестали привозити пенсію, не було де купити продукти. Виживали завдяки волонтерам, які привозили набори з їжею.
«Отримували хороші набори, давали овочі, навіть готові обіди привозили. А в Краматорську за п’ять місяців нам нічого не дали, не знаю чому. За вимушену зміну місця проживання гроші дали, а решта — повз. Ми приємно здивовані, що організація “Елеос-Україна” привезла нам набори — не просто видала, а саме привезла», — каже Світлана.
Після інсульту та з проблемами опорно-рухового апарату самостійно переносити коробки Світлані важко.
«Якби покликали забрати самотужки — не знаю, як би ми довезли до нашого селища. Соцпрацівниця приходить, але вона ж не зобов’язана отримувати за нас. Ви нас дуже виручили. Дякую. Це зараз безцінно», — ділиться жінка.
Окрема цінність — зекономлені кошти на базових витратах.
«Не знаю, що там у коробках, але це нас фінансово підтримає. У нас мінімальні пенсії — по 3000 грн. 2000 — допомога. Чоловік теж лежав з інсультом — половину витрачаємо на ліки. На решту — живемо. Нам просто бракує допомоги», — говорить Світлана.
«Вперше за повномасштабну війну»: Галина і догляд за колишнім чоловіком
Схожу історію ми почули від Галини. Вона мешкає у власній квартирі в Краматорську де доглядає за колишнім чоловіком.
«Я на першому поверсі живу, він — на четвертому. Зараз лежить у мене — зламана шийка стегна. У нього милиця, але й із нею ледве рухається. Ну і я з палицею ходжу», — розповідає Галина.
Це — її перша гуманітарна допомога від початку повномасштабного вторгнення. Раніше вдалося отримати лише 3600 грн фінансової допомоги.
«Нам, старим, кожна копійка важлива. З вашим набором хоч не доведеться зайвий раз витрачатися в магазині. Та ще й у таку погоду можна туди й не йти. Спасибі вам велике», — каже вона.
«Залишилась одна»: пані Ніна чекає на звістку про краще
Під сильним дощем ми рухалися далі — від дому до дому. На одній з адрес нас зустріла пані Ніна.
«Дуже дякую. Я залишилася вдома одна — і мені нікому допомогти отримати набір. Раніше добрі люди виручали, сусід, наприклад, але і він уже виїхав. Усі кажуть, що тут скоро буде загострення ситуації. Добре, що ви приїхали», — говорить жінка.
Для жінки це також перша гуманітарна допомога за весь час повномасштабної війни. Каже, що разом із продуктами стало легше й на душі, і в сімейному бюджеті.
Попри дощ і обстріли — бути поруч
«Елеос-Україна» працює для тих, хто залишається в прифронтових районах і не завжди має можливість дістатися пунктів видачі. Ми продовжуємо адресні виїзди попри погоду й загрози — щоб кожна людина відчула підтримку в цей складний час.