«Ця підтримка рятує наших дітей»: матері-одиначки з Куп’янська отримали гуманітарні набори у харківському Центрі підтримки куп’янчан
Самотні матері, які змушені самостійно забезпечувати власних дітей, є однією з найвразливіших категорій населення у прифронтових регіонах. У зв’язку з війною ці жінки разом з дітьми були вимушені покинути рідний Куп’янськ і переїхати до Харкова. За підтримки ASB Ukraine та Aktion Deutschland Hilft мережа «Елеос-Україна» надала їм 310 наборів, що містять продукти першої необхідності та засоби гігієни – речі, які дозволяють зекономити обмежені кошти і спрямувати їх на потреби дітей.
Для багатьох із цих жінок така допомога стала не просто пакунками з товарами, а реальним полегшенням у щоденній боротьбі за виживання родини.
Голос безпосередніх отримувачів лунає найпереконливіше. Пані Віта прямо каже: «Отримала продуктовий набір та хімію. Я сама виховую дитину. У мене дитина, яка навчається, її треба утримувати. Йде зима, треба вдягнути дитину на зиму, тому усі кошти йдуть на дитину».
Багато родин залишили свої домівки після руйнувань і досі не мають стабільного житла чи доходу. Про це говорить пані Тетяна: «Наш будинок був зруйнований у 2022 році, ми відразу виїхали з Куп’янська. Тому нам дуже потрібна допомога – і дитині, і мені. Зараз, у ці скрутні часи, коли ми залишилися без дому, дуже важлива така підтримка, бо вона рятує наших дітей».
Попри труднощі, жінки зберігають надію на повернення і прагнення до нормального життя. Пані Лідія, яка виховує двох дітей, зазначає: «Сподіваємося, що ми повернемося усі додому. Дуже цього хочемо, бо у нас там і квартири, і будинки, і, напевно, майбутнє. У мене двоє діток, я живу сама, зараз знімаю квартиру у Харкові. Дякуємо, що дали нам продуктові набори, тепер у чомусь ми зекономимо, а ці кошти спрямую на дітей».
Ці прості, щирі звернення нагадують про те, що гуманітарна допомога рятує не лише від фізичного голоду чи холоду, але й відчаю. Підтримка громадських та міжнародних організацій залишається життєво необхідною для тих, хто вимушено перервав своє звичне життя і чекає на можливість повернутися додому.