«Без паспорта ти — ніхто. Тільки ім’я і спогади»

78-річний Валерій Гром — переселенець із Миропілля Сумської області. Родом він із села Старомлинівка Донецької області. Коли запитуєш, як опинився на Сумщині, чоловік лише злегка усміхається.

— Дружина моя звідси. Познайомилися ще на Донеччині — у нашому селі вона працювала. Так і сталося, що життя привело сюди, і вже понад пів століття ми прожили в Миропіллі, — розповідає Валерій.

Чоловік усе життя працював у школі — викладав фізику й математику. Дружина — вчителька англійської. Разом прожили спокійно, аж поки не прийшла війна.

— Хіба про таке думаєш, коли прожив усе життя на одному місці? — зітхає він. — Ніхто не думав, що доведеться тікати.

Перші вибухи почули ще в лютому 2022 року. Над селом пролітали російські літаки. Коли почали обстрілювати Миропілля, дружина виїхала до Сум, а Валерій залишався ще деякий час. Та в грудні 2023 року вже неможливо було ні вдень, ні вночі перебувати в хаті — постійно ховався в підвалі. Зрештою мусив поїхати й сам.

— Наш будинок у Миропіллі вже зруйнований. Даху немає. Стоять лише стіни, усе вигоріло всередині. А я нічого не встиг забрати: ні техніки, ні меблів, ні документів.

Під час одного з обстрілів чоловік намагався повернутися, щоб забрати документи. Але двері заклинило, а часу не було — треба було швидко евакуйовуватись. Паспорт, диплом, військовий квиток — усе залишилося в зруйнованому домі.

— Я поїхав без документів, — каже він. — Дружина раніше виїхала, то її папери врятували.

Без документів було важко.

— Без паспорта ти — ніхто, — говорить Валерій. — Не міг отримати пенсію, звернутися до лікаря чи оформити допомогу. Куди б не звертався — усюди вимагали документи. А в мене нічого не було. Тільки ім’я і спогади.

І все ж доля подарувала зустріч із людьми, які допомогли. Юристка Оксана Бойченко вислухала історію Валерія і запропонувала відновити документи за кошти проєкту «Дорога надії».

— Дуже вдячний, що є такий проєкт, — каже чоловік. — Уже наступного дня мені подзвонили, призначили зустріч. Через місяць я отримав новий паспорт.

Тепер у Сумах подружжя винаймає житло, сплачує комунальні послуги. Валерій каже, що пенсії ледь вистачає, тому самостійно відновити документи не зміг би.

— Сумую за домом. Це ж місце, де пройшло життя. П’ятдесят років… Як за цим не сумувати?

Він замовкає. Погляд стає м’яким. У тій тиші чутно, як сильно йому болить — не за речами, а за життям, яке залишилося там, серед стін без даху.

Документи відновили у межах проєкту «Дорога надії», який реалізує «Елеос-Україна» у партнерстві з Johanniter International Assistance за фінансової підтримки Aktion Deutschland Hilft.