«Ми втекли з Берхівки, але думками досі там». Історії людей, які отримали допомогу від “Елеос-Україна”
“Елеос-Україна” продовжує підтримувати жителів прифронтових громад, де люди щодня живуть під обстрілами та постійними тривогами. Часто це ті, хто виїхав із рідних домів, залишивши все нажите, або пенсіонери, які змушені економити навіть на продуктах і ліках.
«Ми все втратили. Другий раз переїжджати вже нікуди»
Людмила та Володимир приїхали на видачу гуманітарних наборів з району Нового Світу, що у Краматорську. До війни вони жили в Берхівці під Бахмутом. У серпні 2022 року подружжя вимушено покинуло свій дім через російський наступ.
“Володимир працював слюсарем-монтажником на заводі шампанських вин, я була залізничницею. Все життя прожили у Бахмуті. Діти змусили нас їхати, коли стало зовсім небезпечно. Ми все втратили. Другий раз переїжджати вже не хочеться — нікуди і не за що”, — каже Людмила.
Попри постійні обстріли, вони залишаються у своєму нинішньому житлі.
“Учора шість «прильотів» за двадцять хвилин було. А ми сидимо. У Бахмуті й під «Градами» город пололи — нас вже важко здивувати”, — додає Володимир.
Пара живе на мінімальні виплати та пенсiю.
“Отримуємо лише 2000 грн допомоги. Від міста гуманітарні набори давали раз на 3–4 місяці, але з червня це скасували. Добре, що “Елеос-Україна” нас підтримали. Ми орендуємо будинок, усе йде на обігрів. А ще ліки… Тому ця допомога дуже цінна. Набору нам приблизно на місяць повинно вистачити.”, — говорить Людмила.
«Нам по 79 років. Самі б ці коробки не донесли»
Ще одна пара — Зоя та Володимир — приїхали на тролейбусі, взявши кравчучку, щоб забрати продуктові набори.
“Ми живемо на Новому Світі, їхати через пів міста. Дівчата побачили, що коробки важкі, і запропонували підвезти нас аж додому. Нам із чоловіком по 79 років, скоро вже 80 буде. Велике спасибі за турботу”, — розповідає Зоя.
Вони кажуть, що гуманітарного набору вистачить приблизно на місяць або навіть більше.
“На коробці є склад: крупи, консерви… Ми в своєму будинку, щось маємо в запасі, картоплю купили. А ця допомога — доповнення. Чесно, ми не очікували, що нам таке дістанеться. Для нас, стареньких, це дуже важливо”, — кажуть вони.
Для Зої цей набір — не лише про продукти.
“У мене проблеми з очима, роблять уколи. 30 жовтня заплатила 17 тисяч гривень, щоб хоч трохи бачити. У чоловіка теж свої болячки, ліки дорогі. Тому така гуманітарка — це велика фінансова підтримка. Ми дуже вдячні”, — додає вона.
Підтримка, що доходить попри тривоги та обстріли
Видача гуманітарної допомоги того дня проходила під звуки тривоги та роботу ППО, але кожен, хто був у списках, отримав свiй пакунок.
Для одних це можливість заощадити на продуктах і витратити кошти на лікування. Для інших — нагадування, що про них не забули, навіть якщо їхній дім сьогодні у руїнах або під окупацією.