EN

  • EN

  • UA

  • EN

  • UA

EN

  • EN

  • UA

  • EN

  • UA

«На одному знімку я бачив, як горить мій дім»

«На одному знімку я бачив, як горить мій дім»

Село Водолаги Сумського району зараз уже не існує. Росіяни повністю його зруйнували. А в червні 2025 року окупували.

70-річний пан Роман виїхав звідти торік у травні. Далі – його історія.

– Водолаги розташовані зовсім близько до кордону з росією, – розповідає він. – Колись це було велике село, де жили понад сім тисяч мешканців. А коли я евакуйовувався, то залишалося не більше п’ятдесяти людей.

Я жив у батьківській хаті. Мав господарство, пасіку. Але 1 травня минулого року нас виселили. Ввечері сказали: «Збирайтеся, зранку будуть евакуаційні автобуси». Люди хто що встиг узяти з тим і виїхали. Коли нас вивозили, працівники сільради казали, що через місяць повернемося. Та цього не сталося.

Кілька разів після евакуації я таки приїздив, бо город був засіяний, треба було хоч щось забрати. Та й речі ще деякі вивіз. Але з пізньої осені минулого року вже ніхто туди не їздив. Дорога стала небезпечною: бронетехніка всюди ганяє, машини розстрілювали.

Якось розбили пасажирську маршрутку, яка ходила біля нашого села. Добре, що всі лишилися живі й лише поранення мали. Через тиждень росіяни знищили й пересувний магазин – машину, яка розвозила хліб по селах. Після цього дорогу перекрили. Тепер усе заросло бур’яном, а згорівші машини й досі, мабуть, валяються там.

Дехто ще пробував добиратися об’їзними дорогами, полями, але потім уже стало зовсім неможливо. У травні цього року там почалися сильні бої. Зараз село окуповане, від нього нічого не залишилося. Наші військові робили фото з дронів і я бачив, як на одному знімку горить мій дім.

Тепер живу в Сумах. Знайомі виїхали до Києва й запропонували мені пожити у їхній квартирі. Я з сестрою туди й переїхав.

На пенсію не проживеш, то підробляю. Допомагаю людям техніку ремонтувати, у квартирах щось полагодити. Так і кручуся.

Дуже виручає гуманітарна допомога, коли вдається її отримати. Нещодавно мені допомогли відновити паспорт. Мій був старий, розсипався і не все вже можна було прочитати. Я звернувся до «Елеос-Україна» і вже через два дні мав платіжку, а потім забрав ID-картку. Усе зробили швидко. 558 гривень зекономив, а для мене зараз це немалі гроші.

Документи відновили у межах проєкту «Дорога надії», який реалізує «Елеос-Україна» у партнерстві з Johanniter International Assistance за фінансової підтримки Aktion Deutschland Hilft.

×
Made with