«500 поклонів і 4 акафісти — це не завжди відповідь»: монахиня з Петропавлівського скиту про нову роль церкви під час війни

Монахиня Василина живе в Петро-Павлівському скиту в селі Липляни на Волині — скиту, що належить Свято-Миколаївському чоловічому монастирю. На тренінг вона приїхала за порадою старшої монахині скита.

«Абсолютно все можна покрити духовністю. Абсолютно все можна вирішити з Господом», — думала вона донедавна.

Покликання до монастирського життя вона не обирала свідомо — швидше, відчувала його змалку: «Господь підказує, на якій дорозі тобі буде комфортно. Він каже: от тут і ти це відчуваєш. Кажеш: добре, я йду».

Ставлення до психології змінила одна зустріч. На заходу проєкту з реабілітації для дружин і матерів загиблих воїнів монахиня познайомилася з психологинею. «Після розмови з нею я вийшла і просто плакала. І думаю: може, це працює. Може, для людини, яка не настільки воцерковлена, це дуже важливо».

На тренінг монахиня Василина приїʼхала за знаннями, щоб розуміти, як допомагати людям на етапі, коли говорити про духовність ще зарано.

«Є такі солдати, яких обіймаєш — а вони ніби відсутні. До розуму треба спочатку достукатися, а потім вже говорити про щось високе. Тому що інакше вони тебе просто не почують», переконана вона.

На тренінгу монахиня Василина спостерігала як священики не відстороняються від реальності, а занурюються в неї.

«500 поклонів і 4 акафісти — і все пройде.... Так більше не працює. Я тішуся, що священики сьогодні заглиблюються в глибину людини і шукають відповіді на питання. Ми не відсторонені — ми включені в те, що відбувається в суспільстві».

Зареєструватися для участі у наступних тренінгах можна за посиланням тут.

Проєкт «Духовенство та громади на підтримку психічного здоров'я: інноваційні практики підтримки під час війни в Україні» реалізує Eleos-Ukraine у партнерстві з DanChurchAid та Norwegian Church Aid в Україні за фінансової підтримки уряду Норвегії (NORAD) у співпраці з Київською та Львівською православними богословськими академіями.