11 500 продуктових та 6 200 гігієнічних наборів отримали жителі прифронтової Донеччини в 2025

Підсумки року діяльності «Елеос-Україна» в Донецькій області

Протягом року команда благодійної організації «Елеос-Україна» працювала в Донецькій області з однією чіткою метою — надати допомогу людям, які через вік, стан здоров’я чи обмежену мобільність практично позбавлені доступу до гуманітарної підтримки. Йдеться насамперед про самотніх літніх людей, маломобільних осіб та людей з інвалідністю — тих, для кого навіть коротка дорога до пункту видачі може стати серйозним випробуванням.

Саме ця логіка — дійти до найбільш уразливих — була закладена в основу проєкту з перших днів. І за підсумками року команда змогла виконати ключові індикатори, визначені на старті, охопивши значно ширше коло людей, ніж планувалося спочатку.

Кому і яку допомогу надавали

Основною цільовою аудиторією проєкту стали самотні, маломобільні та люди похилого віку. Для них гуманітарна допомога, яку надавала «Елеос-Україна», часто була не просто підтримкою, а питанням щоденного виживання.

У межах проєкту люди отримували продуктові набори та засоби гігієни. Важливо, що якість цієї допомоги була стабільно високою — і саме це стало однією з причин довіри з боку місцевих жителів. Інформація про гуманітарну підтримку швидко поширювалася між людьми — у Краматорську, Слов’янську, Добропіллі. До пунктів видачі приїжджали навіть ті, хто спочатку не був у списках або не проходив дедуплікацію.

Команда принципово не залишала таких людей без уваги. Якщо людина приходила по допомогу, її одразу реєстрували, допомагали пройти всі необхідні процедури й, після підтвердження, видавали гуманітарний набір без зайвих затримок. Такий підхід дозволяв реагувати на реальні потреби, а не лише на формальні списки.

Особливо запам’ятовувалися літні жінки 1938–1947 років народження, які добиралися на громадському транспорті з віддалених і постійно обстрілюваних районів Краматорська. Для них ця допомога була не просто пакетом з продуктами — вона означала турботу і відчуття, що про них не забули.

Робота в умовах небезпеки

Донецька область залишається регіоном підвищеного ризику, і робота гуманітарних команд тут неможлива без належної безпеки. Важливу роль у реалізації проєкту відіграла підтримка донорів, які забезпечили команду засобами індивідуального захисту — бронежилетами та касками.

Під час поїздок до Слов’янська, Краматорська чи Добропілля команда неодноразово працювала в умовах, коли обстріли відбувалися зовсім поруч. У таких ситуаціях захисне спорядження було не формальністю, а життєво необхідною умовою роботи.

Крім того, для пунктів видачі було надано обігрівачі та УФО-лампи. Приміщення, де проходила робота, часто були холодними — особливо восени, взимку та на початку весни. Завдяки цій підтримці команда могла працювати в більш-менш комфортних умовах і не зупиняти видачу допомоги.

Проєкт також був повністю забезпечений технічно: ноутбуки, канцелярія, принтери, транспорт для доставки команди та, за потреби, супроводу людей додому. Це дозволяло зосередитися на головному — допомозі людям.

Організація видачі та робота в умовах невизначеності

Окремим викликом стала організація пунктів видачі гуманітарної допомоги. Через безпекову ситуацію місця проведення часто змінювалися. Бувало, що в тому ж Слов’янську інформацію про локацію команда отримувала лише в день видачі.

У таких умовах рішення доводилося приймати швидко: зранку — збір в офісі, дзвінок від міської адміністрації, і вже за короткий час команда була на новій точці. Людей, які мали отримати допомогу, також інформували буквально перед відкриттям гуманітарного штабу. Попри це, процес удавалося організувати злагоджено і без хаосу.

Довіра людей і «сарафанне радіо»

З часом робота команди стала впізнаваною. Людям уже не потрібно було пояснювати, хто такі «Елеос-Україна» і чим займається організація — вони дізнавалися про допомогу від сусідів, знайомих, родичів. Працювало звичайне людське «сарафанне радіо».

Подяки звучали щодня — за якісні продукти, за уважне ставлення, за те, що з людьми спілкувалися без формальності та зверхності. Для команди це було найкращим підтвердженням того, що робота має сенс.

Людський вимір команди

Робота в прифронтовому регіоні — це постійне емоційне навантаження. У проєкті була передбачена психологічна підтримка для працівників, однак більшість команди справлялася власними силами — через підтримку близьких, побутові речі, відчуття спільності та взаємної опори.

Головним залишалося усвідомлення того, що кожен день завершувався з відчуттям: сьогодні вдалося допомогти і всі повернулися додому живими.

Проєкт, яким можна пишатися

Для команди цей проєкт став прикладом того, як гуманітарна робота може бути організована відповідально і з повагою до людей — як отримувачів допомоги, так і самих працівників. Якісна підтримка, належні умови роботи та гідна оплата праці дозволяли працювати з максимальною віддачею.

Завершення проєкту викликає щирий сум — адже це була робота, яка мала реальний результат і людське обличчя. Команда «Елеос-Україна» сподівається, що в майбутньому організація матиме можливість знову реалізовувати гуманітарні проєкти в Донецькій області — і бути серед перших, хто долучиться до цієї роботи.

Бо там, де допомога доходить до тих, хто не може прийти сам, вона має справжню цінність.