«Це навчання — одне з найкращих, які я проходив»: отець Антон про тренінг із роботи з травмою та ПТСР

30-31 липня на базі Київської православної богословської академії відбувся дводенний тренінг «Робота з травмою та посттравматичним стресовим розладом». Тренерка — Ірина Распопіна, психологиня та психотерапевтка ГО «Вільний Вибір», яка від 2015 року надає психологічну підтримку захисникам, захисницям і членам їхніх родин.

Учасники — священики, матінки, семінаристи та парафіяни з різних єпархій — два дні занурювалися в одну з найскладніших і найнеобхідніших тем: як влаштована психічна травма, як розпізнати ПТСР і де межа між душпастирською допомогою і клінічним втручанням.

За даними дослідження IREX «Досвід реінтеграції ветеранів після 2022 року» (2025), 61% ветеранів і 69% військових жодного разу не зверталися по психологічну допомогу. Консультації у психолога в майбутньому не планують 43% звільнених і 46% тих, хто продовжує службу. Усі вони йдуть до священика.

Саме це й визначає зміст тренінгу: не перетворити духовенство на психотерапевтів, а дати базу для розуміння того, що відбувається з людиною, — і навчити розрізняти, коли можна допомогти самому, а коли треба скерувати далі.

Перший день тренінгу був присвячений фундаменту, учасники дізнавалися про: те, що таке психічна травма і як вона діє на нервову систему; «вікно толерантності» — зону стабільності, в якій людина здатна сприймати і переробляти інформацію, і те, що відбувається, коли вона виходить за його межі (гіперактивація — тривога, гнів, агресія; гіпоактивація — завмирання, апатія, відключення). Окремо розбирали прояви ПТСР: флешбеки, нав'язливі спогади, кошмари, уникання, гіперпильність, негативне сприйняття себе і світу.

Завершився день темою моральної травми — особливо актуальною в контексті роботи з військовими.

Другий день тренінгу учасники провели за вирішенням практичних кейсів: як надавати душпастирську допомогу з урахуванням вікна толерантності; як працювати з провиною і соромом і відрізняти реальну відповідальність від хибної; як розпізнати ускладнене горювання; де закінчуються межі священика і починається робота фахівця; і, нарешті, — як не вигоріти самому.

«Ця офлайн-зустріч — одне з найкращих навчань, які я проходив. Мені є з чим порівняти», — каже Антон Коростов, настоятель релігійної громади, ієрей і практикуючий психолог. За його словами, атмосфера довіри і безпеки, яку вдалося створити, допомогла учасникам не просто отримати знання — а відкрити щось важливе для себе особисто.

«Важливо розуміти, що таке психологічна травма, що я можу зробити як священик і що не можу, де мої межі кваліфікації, і як акуратно скерувати до фахівця, коли потрібно. А ще — як самому не вигоріти, адже ми звикли, що треба старатися, вкладатися, бути у всьому правильними. Але ми теж живі люди».

Отець Антон підкреслює: для духовенства формат офлайн-зустрічей — особливо цінний. «Священик постійно перебуває на своїй парафії, він завжди зайнятий. Важливі знання легко пропустити. І потім саме їх дуже не вистачає — особливо в наших нових реаліях».

Проєкт «Духовенство та громади на підтримку психічного здоров'я: інноваційні практики підтримки під час війни в Україні» реалізує Eleos-Ukraine у партнерстві з DanChurchAid та Norwegian Church Aid в Україні за фінансової підтримки уряду Норвегії (NORAD) у співпраці з Київською та Львівською православними богословськими академіями.