«Чи окей бути не окей?»: священик і психологиня — про вигорання і ресурс духовенства
Восьмий випуск подкасту «Говоримо про» присвячений священикам і тому, що відбувається з ними, коли вони щодня приймають чужий біль, ігноруючи власну втому. Отець Михайло Омельян і клінічна психологиня, психотерапевтка і тренерка Елла Соколюк ведуть діалог навколо самодопомоги для духовенства заради тривалого служіння.
Отець Михайло описує день священника так: зранку — літургія без їжі та води, одразу панахида, хрещення, вінчання. Після обіду — лікарня, обхід по домах, вечірня служба. І все це — у стані, де треба бути присутнім, уважним, ресурсним.
«Священик, по суті, проживає ціле людське життя за один день. Вінчання — складнощі — смерть. І все це контейнується в одній людині, яка має це переробляти і мати зв'язок із Богом, і з собою, і з іншою людиною».
За даними досліджень часів Другої світової війни у Франції, США та Великій Британії, рівень вигорання у священиків і капеланів у кризові часи на 30-40% вищий, ніж у більшості інших допоміжних професій. Тому що священик отримує стрес одразу по чотирьох каналах.
Чотири джерела стресу
Перший — «травма контейнера». На сповіді та духовних бесідах священник вислуховує по 10-15 глибоко травматичних історій на день. Будучи людиною емпатійною, він проживає кожну. «Він не є учасником цих подій — але він немов проживає кожну з них».
Другий — вікарна травма, або травма слухача. Постійна обробка чужого болю.
Третій — тиск чужого гніву на Бога. Священник мусить тримати вісь надії для інших — водночас переживаючи власні сумніви.
Четвертий — сенсорне перевантаження від постійних різких переключень. «Зранку — похорон героя. Після обіду — хрещення. Наступного дня — вінчання і знову похорон. Оці різкі переключення всіх сенсорів — це також стрес для організму».
Зелений, жовтий, червоний
Елла Соколюк переконана: «Без розуміння, що таке стрес, як він впливає саме на мій організм, — всі поради перетворюються на записи в зошиті, які ніхто не виконує».
На тренінгах учасники разом розбирають три зони: зелена — є ресурс, все добре; жовта — мобілізація і напруження, потрібен відпочинок; червона — виснаження.
Серед практичних інструментів відновлення, які пропонують учасники тренінгів, Елла Соколюк виділяє не великі кроки, а маленькі ритуали, наприклад, зміна одягу після літургії, п'ять хвилин на порозі перед входом додому, вмивання. «Щоб не нести тягар служіння в будинок. Щоб перейти з однієї ідентичності в іншу».
«Стрес — це нормальна реакція на ненормальну ситуацію. Ми живемо у ненормальній ситуації. І якщо ми сидимо тут, говоримо про складні теми з піднесенням і з любов'ю до людини — ми залишилися окей в ситуації, що не є окей. Але це можливо тільки якщо ми вчимося тримати баланс між піклуванням про себе і служінням іншим», — підкреслила Елла Соколюк.
Повне відео восьмого випуску подкасту «Говоримо про» — на YouTube-каналі Eleos-Ukraine.
Проєкт «Духовенство та громади на підтримку психічного здоров'я: інноваційні практики підтримки під час війни в Україні» реалізує Eleos-Ukraine у партнерстві з DanChurchAid та Norwegian Church Aid в Україні за фінансової підтримки уряду Норвегії (NORAD).