“Хороша матінка — це пів парафії”: історія подружжя Тимощуків про виснаження, партнерство і вміння бути лідерами разом

Протоієрей Олександр Тимощук служить у селі Миколаївка на Рівненщині, у складі Дубенського благочиння Рівненської єпархії. За роки служіння він об'їздив безліч заходів, пов'язаних із священичими обов'язками, — завжди сам. На тренінг “Лідерство та духовне служіння під час війни”, організований ГО “Елеос-Україна” в Києві, він прийшов інакше: разом із дружиною Іриною.

“Багато разів їздив один. Цього разу вирішив, що зробимо це разом — як сімейну справу, — пояснює він. — Дружина — вдумлива, начитана жінка зі своїм поглядом на речі. Коли ми відвідуємо щось подібне разом, те, що ми дізнаємося, стає частиною нашої розмови вдома. Це цінно”.

Коли той, хто допомагає, спустошується сам

Ірина Тимощук дев'ять років пропрацювала вчителькою на Рівненщині. Вона згадує ті роки з теплом і водночас — із відчуттям втоми.

“Я віддавала роботі все: час, особисте життя, родинні обов'язки. Завжди була на зв'язку, завжди присутня. А потім настав день, коли я зрозуміла: всередині — пусто. Більше не могла нічого дати дітям, бо вигоріла”.

Вона пішла зі школи. Це було непросто, але необхідно. Відтоді Ірина свідомо вчиться відновлюватися — відвідує тренінги, шукає спільноти вдумливих людей, відбудовує внутрішній ресурс.

“На таких тренінгах я знаходжу натхнення. Слухаю чужі історії — сумні, трагічні, іноді несподівано обнадійливі. Вони стають для мене маяками: як діяти у власних складних ситуаціях, у якому напрямку рухатися. Бути в одному просторі з розумними, свідомими людьми — це справді наповнює”.

Про лідерство, межі і вміння зупинитися

Для отця Олександра два дні тренінгу стали приводом для осмислення.

“Ми отримали величезний шар інформації. Тепер потрібен час, щоб все обдумати, відібрати те, що справді корисне й застосовне до моєї конкретної ситуації та громади.

Найбільше залишилося в пам'яті те, як тренінг допоміг переосмислити саме поняття лідерства — не як роль, а як форму характеру. Якості, про які ми говорили, — вони глибоко людські. Лідер має бути самодостатньою, вже сформованою людиною — і духовно, і по-людськи. І водночас бути щиро корисним для тих, хто поруч, без корисливості. Ці якості не завжди легко поєднуються в одній людині”.

У Ірини — свій, більш практичний погляд на лідерство в священичій родині.

“Хороша матінка — це пів парафії, — каже вона просто. — Я знаю свого чоловіка. Він хоче охопити все, досягти найкращого результату в кожному напрямку одночасно. Але я розумію, що він — людина з плоті й крові, з фізичними й емоційними потребами поряд із духовними. Тому іноді треба сповільнити темп. Я йому про це нагадую. Часом він мене слухається. Часом — ні. — Вона сміється. — Парафійне життя формується не лише священником. Є й інші дійові особи, які впливають на громаду. Родина священика — частина цієї системи”.

Чому навчання важливе для тих, хто за межами духовенства

І Ірина, і отець Олександр ідуть із тренінгу з однаковим переконанням: такі програми мають охоплювати більше людей.

“Я вважаю, що ці тренінги варто проводити не лише для духовенства та їхніх родин, а й для мирян, — каже Ірина. — Вони теж є частиною духовного світу. Вони теж борються зі стресом, горем, виснаженням. Людина, яка не розуміє, що з нею відбувається і чого вона потребує, — їй не допоможе жоден духівник, поки вона сама не захоче щось змінити. Цей тренінг створює саме таку готовність”.

Отець Олександр добре знайомий із ширшою роботою ГО “Елеос-Україна”: у його благочинні є шелтер Княгині Ольги, що опікується жінками, які постраждали від домашнього насилля та є внутрішньо переміщеними особами, — і ця робота якраз справа рук мережі. Тож проєктам від ГО “Елеос-Україні” він довіряє.

З дружиною Іриною вони планують повернутися на наступні тренінги. Разом.

Дивіться відео історію подружжя нижче, а для участі у наступних тренінгах реєструйтесь за посиланням: https://url-shortener.me/LX6D

Проєкт «Духовенство та громади на підтримку психічного здоров'я: інноваційні практики підтримки під час війни в Україні» реалізує Eleos-Ukraine у партнерстві з DanChurchAid та Norwegian Church Aid в Україні за фінансової підтримки уряду Норвегії (NORAD) у співпраці з Київською та Львівською православними богословськими академіями.