«Лідер — не супермен. Це тихе, відповідальне служіння»: священик і психологиня про духовне лідерство під час війни

Сьомий випуск подкасту «Говоримо про» присвячений темі лідерства. Слово, яке багато священиків вважають несумісним із покорою і служінням. Протоієрей УГКЦ Ярослав Рохман і клінічна психологиня, психотерапевтка і тренерка Елла Соколюк говорять про те, що лідерство і служіння не виключають одне одного — а навпаки, в умовах війни стають нероздільними.

Лідерство буває формальним, неформальним — і ситуативним. Саме останній тип набуває особливої ваги в умовах війни.

«Якщо, наприклад, в кімнаті щось трапляється і тільки в мене є навички накладати турнікет, то я на короткий час стаю лідером групи. Закінчується ця ситуація — лідером можете стати ви, бо у вас, наприклад, є інші важливі для виживання компетенції», — ілюструє ситуативне лідерство отець Ярослав.

Елла Соколюк вводить поняття, яке народилося в розмовах зі священиками на тренінгах: вимушене ситуативне лідерство. «Священики і капелани — це перші респондери. Особливо в сільських і прифронтових районах, де немає медиків, психологів, де можуть виникати гуманітарні кризи. Коли в людини зруйноване все — залишається одне: надія. І вона з надією йде до церкви».

Обоє погоджуються: люди, які обирають духовне і соціальне служіння, мають особливу психологічну природу. Вони здатні відмовитися від частини себе заради інших. І саме тому визнати себе лідером для них — додатковий тягар.

«Дуже часто виникає думка: лідер — це той, хто не помиляється і веде від «а» до «я». Коли є таке розуміння — за лідерство страшно братися», — каже отець Ярослав.

Елла Соколюк додає: «Я бачила священиків, які не обирали цього шляху, але вирішують купу гуманітарних питань: харчі, притулок, підтримка для літніх людей, дітей, ромських родин, яким немає куди йти. Вони є і військовими психологами, і дитячими, і сімейними — одночасно. І вони часто навіть не усвідомлюють, що це і є лідерство».

Елла Соколюк звертає увагу на ресурс, який часто залишається невидимим: «Я бачу величезну силу матінок, жіночого лідерства. Вони тримають тил, дітей, дім — і водночас несуть служіння в громаді. Це вимушене лідерство, але воно важливе. І важливо, щоб його помічали і підтримували».

«Лідер — це не суперздатність. Це відповідальне, тихе служіння, яке проявляється як лідерство для інших», — підсумовує Ярослав Рохман.

Елла Соколюк додає: «Ми не обирали часи, в які живемо і служимо. Але ми обираємо, як ми проживаємо ці часи. І я вірю в нову епоху — тихої, щирої, скромної присутності. Я бачу це в молоді. Я бачу це в людях, які приходять на тренінги».

Дивіться сьомий випуск подкасту «Говоримо про» на YouTube-каналі Eleos-Ukraine.

Проєкт «Духовенство та громади на підтримку психічного здоров'я: інноваційні практики підтримки під час війни в Україні» реалізує Eleos-Ukraine у партнерстві з DanChurchAid та Norwegian Church Aid в Україні за фінансової підтримки уряду Норвегії (NORAD).