«Настя розрізняє КАБи від FPV»: як «Елеос-Україна» на Харківщині евакуює тих, хто тримався до останнього

Ганна Михайлівна не хотіла їхати з Козачої Лопані, села на півночі Харківщини, майже повністю понівеченого війною. Спочатку під час обстрілу поранення отримав її син. Потім, коли вона намагалася вибратися з села самотужки, у неї влучив ворожий FPV-дрон. Її прооперували — і вона знову зібралася до рідного села. Але повертатися вже не було куди: усі дороги до домівки контролювалися з повітря.

Остаточно евакуюватися до Харкова їй допомогла харківська команда ГО «Елеос-Україна». Окрім самого виїзду, жінка отримала психологічну й юридичну консультації та супровід в отриманні допомоги від партнерів на Транзитному центрі. Усю дорогу Ганна Михайлівна не стримувала сліз і дякувала.

За кілька десятків кілометрів, у селі Лозова на Богодухівщині, до останнього трималася за власний дім родина Чепурних. Сім’я з неповнолітніми дітьми не наважувалася лишити свою землю й хату — попри постійні атаки БпЛА й попри те, що ферма, де вони працювали, давно зупинилася.

Найкраще про останні місяці розповідає той факт, що п’ятирічна Настя навчилася на слух розрізняти КАБи, «Молнії» та FPV-дрони. Останніми днями родина щоночі спускалася до погреба. «Коли вже сусід на веломашині поїхав на город і по ньому дрон влупив, то ми зрозуміли, що треба і нам збиратись… Нерви вже не витримували, — згадують у родині. — Дякуємо вам, волонтерам, що не лишаєте нас. Бо ми не впевнені були, що за нами так швидко хтось приїде. Дороги то вже самі бачите які — все в цих дронах».

Після евакуації та оформлення допомоги родину привезли на автовокзал у Харкові, звідки вони вирушили на Рівненщину, сподіваючись одного дня повернутися додому.

Проєкт «Дорога надії» реалізує Елеос-Україна у партнерстві з Johanniter International Assistance за фінансової підтримки Aktion Deutschland Hilft.