Зберегти дитинство під гул тривог: історія Софії та Максима з Конотопа

До повномасштабної війни дім Софії та Максима в Конотопі був сповнений сміху, сімейних вечорів та безтурботності. Проте сьогодні щоденність дітей звучить зовсім інакше. Близькість до кордону та постійні обстріли перетворили повітряні тривоги на моторошну рутину.  Їхній батько пішов захищати країну та отримав статус учасника бойових дій,  тож виховання обох дітей лягло на плечі матері - пані Анастасії.

Жити в постійній тривозі за життя найріднішої людини, бачити батька лише у рідкісні короткі хвилини й щодня чути вибухи — надто важкий тягар для дитячої психіки. Внутрішня напруга  і постійний страх затьмарює дитинство Софії та Максима, залишаючи все менше місця для простих радощів.

Прагнучи повернути дітям відчуття безпеки та допомогти їм упоратися з емоційним навантаженням, мати звернулася за  підтримкою до фахівчинь Родинного Хабу в м. Конотоп. Софія та Максим стали учасниками групових психологічних зустрічей. У колі однолітків та під дбайливим супроводом тренерки Вікторії діти вчаться висловлювати свої страхи через гру й творчість, розуміти власні емоції та знаходити внутрішню опору, коли довкола вирує небезпека.

Ці заняття дали малечі можливість знову відчути себе дітьми та розвантажити психіку від переживань. Навіть у найскладніші часи дитяча стійкість здатна розквітати, якщо поряд є вчасно простягнута рука допомоги.

Ця публікація та допомога, про яку в ній ідеться, стали можливими завдяки щедрій підтримці  Уряду Сполучених Штатів Америки у співпраці з Польською Гуманітарною Акцією (PAH). Відповідальність за зміст несе  [назва вашої організації], і він не обов’язково відображає погляди Уряду США.