Що таке паліативна допомога та чим займається медичний капелан — подкаст «Говоримо про»

Шостий випуск подкасту «Говоримо про» — про паліативну допомогу, хоспіс, роль медичного капелана. Протоієрей УГКЦ Ярослав Рохман і клінічна психологиня, психотерапевтка і тренерка Елла Соколюк говорять про те, як змінити ставлення — і до вмирання, і до людей, які його супроводжують.

Паліативна допомога — це комплексна медична, психологічна, соціальна і духовна підтримка людей із тяжкими, але не обов'язково смертельними захворюваннями. Її мета — полегшення болю і підтримка якості життя людини. Пацієнт, який отримує паліативну допомогу, може відновити здоровʼя. 

«Хоспісна допомога — це допомога людині на термінальній стадії. Тут головна мета — допомогти людині прожити відміряний час максимально гідно і без болю. Це різні речі. І коли ми плутаємо їх — ми знецінюємо обидва поняття», — розповідає Елла Соколюк.

За її словами, коли родина «здає» близького в хоспіс, часто за цим стоїть не жорстокість, а виснаження: неможливість одночасно працювати, піклуватися про дітей і цілодобово доглядати за «лежачою» людиною без медичної допомоги. «Передати близького до хоспісу — означає створити умови для гідної якості життя. Так людина зможе прийти до близького з любов'ю і присутністю, замість перебувати поруч виснаженою, злою, нездатною нічого дати в останні миті».

Отець Ярослав ділиться враженням із хоспісу в Гданську: вивезені на сонце ліжка, струнний квартет, родичі поруч із кожним пацієнтом. «Я подумав: я б сам хотів тут жити. Наскільки можна створити гідні умови». Він нагадує: хоспіс у класичному розумінні — відкритий майже цілодобово, і родина може приїжджати щодня, наприклад, вечеряти разом, якісно проводити час. 

На питання, чому суспільство так уникає теми смерті, Елла Соколюк відповідає через призму культури і радянського спадку. Західна культура нарцисична, орієнтована на контроль і досягнення — смерть сприймається як перешкода вічному володінню. А роки Радянського Союзу відрізали людей від релігії, духовності, родинних коренів. «Ми маємо антропологічні й культуральні наслідки цього. Смерть сприймається як покарання, як велике горе — а не як перехід».

Медичний капелан — це не тільки молитва

Отець Ярослав розповідає про своє навчання з медичного капеланства в Австрії і про те, як під час пандемії COVID-19 команда капеланів переключилася з пацієнтів на медичний персонал — бо саме він вигорав найшвидше.

«Медичний капелан — це не людина, яка лише приходить помолитися. Він працює з пацієнтами, родиною, медперсоналом і волонтерами. Він створює зв'язки — між пацієнтом і родиною, між пацієнтом і медиками, між пацієнтом і самим собою».

Повне відео одинадцятого випуску подкасту «Говоримо про» — на YouTube-каналі Eleos-Ukraine.

Проєкт «Духовенство та громади на підтримку психічного здоров'я: інноваційні практики підтримки під час війни в Україні» реалізує Eleos-Ukraine у партнерстві з DanChurchAid та Norwegian Church Aid в Україні за фінансової підтримки уряду Норвегії (NORAD).