Сказати «Все буде добре» більше не працює: психологиня і священик пояснили, як надавати першу психологічну допомогу

Вночі телефонує жінка — каже, що помирає, болить у грудях, важко дихати через панічну атаку. Військовий після похорону побратима знову і знову повертається до тих подій. Жінка після нічного обстрілу зізнається: «Я вже не плачу, але кричу на своїх дітей». Це — не поодинокі випадки, а нова реальність українських психологів, священиків і всіх, хто щодня поруч із людьми в кризі.

Саме про це — перший випуск відеоподкасту «Говоримо про», опублікованого на YouTube-каналі «Елеос-Україна». Отець Михайло Омельян і психологиня Тетяна Руденко розбирають що таке перша психологічна допомога, хто може її надавати — і чому фраза «тримайся» не допомагає.

Як домедична, але для психіки

Тетяна Руденко пояснює: перша психологічна допомога співвідноситься з психічним здоров'ям так само, як домедична допомога — з фізичним. Так само, як кожен українець має вміти зупинити кровотечу, кожен може навчитися підтримати людину в гострій стресовій реакції. Для цього не потрібна психологічна освіта — потрібні конкретні навички та практика.

«Всі реакції є нормальними — події є ненормальними. Але є реакції, які людина може пройти самостійно, і є моменти, коли їй потрібна інша людина поруч, щоб допомогти нервовій системі впоратися», — пояснює Тетяна Руденко.

Три принципи: дивись, слухай, направляй

Базова модель першої психологічної допомоги тримається на трьох стовпах.

Дивись — оцінюй ситуацію і стан людини, контролюй безпеку навколо. Людина в кризі часто не здатна адекватно оцінити небезпеку — це стає функцією помічника.

Слухай — активно, без оцінок і повчань. «Людина в кризі не може опрацювати цитати зі Священного Писання чи лекційний матеріал. Їй потрібні їжа, вода, тепло, безпека, інформація. І тільки після цього — простір для духовної роботи», — наголошує Тетяна Руденко.

Направляй — до конкретної допомоги і, за потреби, до фахівців. Уміння скерувати людину далі — таке ж важливе, як уміння бути поруч.

Чого не можна говорити — і чому

І психологиня, і отець Михайло одностайні: дві фрази, які здаються природними, — «Все буде добре» і «заспокойся» — насправді не допомагають. Перша — обіцянка, яку ніхто не може виконати. Друга — вимога до людини, нервова система якої вже вийшла за межі контролю.

«Ми ніколи не кажемо того, чого не можемо зробити. Ми не даємо обіцянок. Якщо ти щось обіцяєш — будь упевнений на сто відсотків, що це виконаєш», — підкреслює Тетяна Руденко.

Отець Михайло знаходить у цьому євангельську паралель: «Ісус Христос сказав наїнській вдові «не плач» — і воскресив її сина. Ми не Ісус Христос. Якщо ми не можемо цього зробити — ми не можемо цього обіцяти».

Добрий самарянин як модель ППД

Отець Михайло знаходить у притчі про доброго самарянина ілюстрацію принципів першої психологічної допомоги. Самарянин нічого не обіцяв — просто діяв: перев'язав рани, подбав про безпеку, забезпечив тепло і догляд, передав пораненого далі.

«Перша психологічна допомога — не щось нове для людства. Це загальнолюдські дії, спрямовані на підтримку людини в надстресовій ситуації. Доброта, присутність, відмова залишити людину в її безпомічності», — каже Тетяна Руденко.

Проєкт «Духовенство та громади на підтримку психічного здоров'я: інноваційні практики підтримки під час війни в Україні» реалізує Eleos-Ukraine у партнерстві з DanChurchAid та Norwegian Church Aid в Україні за фінансової підтримки уряду Норвегії (NORAD) у співпраці з Київською та Львівською православними богословськими академіями.