«Смерть — це не кінець»: як священики з усієї України вчилися підтримувати невиліковно хворих і членів їхніх родин

Допомагати тим, хто вже не одужає, — потребує не лише мужності та співчуття, а й конкретних знань і навичок. Саме їх здобували учасники тренінгів «Паліативна допомога та духовна підтримка», що відбулися у Києві та Львові. Священики, матінки, семінаристи й активні парафіяни з різних куточків України зібралися, щоб навчитися бути поруч із людиною на межі смерті — не лише духовно, а й практично.

Під час тренінгів увагу приділяли роботі з реальними кейсами, моделюванню ситуацій, дотриманню меж у спілкуванні з паліативними хворими та власній емоційній саморегуляції.

«Тема не проста, але тренеру вдалося донести її доступно та зрозуміло, — каже Наталя Литвинова, парафіянка з Харкова. — Дуже важлива була як теоретична база, так і практичні навички. Бо такі питання часто немає з ким обговорити. Попри тему смерті — запам'яталася приймаюча, дружня і тепла атмосфера».

Для учасників особливою цінністю стала відвертість священиків, які ділилися власним досвідом із парафіяльного життя.

«Я вперше потрапив на тренінг, де так багато священиків та ієреїв. Ви не просто священики — ви ще й психологи, ви — надія людей. Ви рятуєте їхні душі. Мене дуже тішить, що є такі достойні люди, до яких можна прийти зі своїми проблемами, і які не просто скажуть "молись, і все буде добре", а за потреби скерують до фахівця — лікаря чи психолога — за професійною допомогою», — поділився парафіянин Антон Глумаков.

Ієрей із Києва Віктор Кудренко подякував організаторам за можливість почути від людей, які працюють із паствою, різні та цікаві життєві історії: «Все було на вищому рівні. Це — мій другий тренінг в рамках цього проєкту. Я радий, що маю змогу навчатися та ділитися досвідом з колегами».

Особливої актуальності тренінг набуває в умовах війни. Семінарист Михайлівського Золотоверхого Собору Руслан Халак розповів, що лише за тиждень у їхньому храмі може відбутися чотири-п'ять відспівувань військових. «Я постійно бачу і загиблих, і їхніх близьких, які залишилися самі. Не завжди вони справляються. Смерть для когось — це втрата всього, втрата сенсу. Тому для священнослужителя максимально важливо донести: це не кінець, є продовження, є майбутнє життя», — підкреслив він.

Зареєструватися на наступні тренінги у Києві та Львові, обмінятися досвідом та здобути нових корисних навичок можна запоінивши анкету за посиланням: https://url-shortener.me/LX6D

Проєкт «Духовенство та громади на підтримку психічного здоров'я: інноваційні практики підтримки під час війни в Україні» реалізує Eleos-Ukraine у партнерстві з DanChurchAid та Norwegian Church Aid в Україні за фінансової підтримки уряду Норвегії (NORAD) у співпраці з Київською та Львівською православними богословськими академіями.