«Священник не знає відповіді на всі питання — і це нормально»: подружжя з Волині про роботу з ветеранами і цінність тренінгів

Отець Матвій Близнюк — настоятель парафії Різдва Пресвятої Богородиці в селі Рачин Горохівського району Волинської єпархії та другий священик у дерев'яному храмі святої Катерини в Луцьку. Його батько — військовий капелан. Отець Матвій давно дотичний до роботи з військовими: кілька років він брав участь в організації таборів для дітей загиблих військовослужбовців.

Його дружина Марія навчається на фізичного терапевта, веде недільну школу, співає в хорі і допомагає чоловікові в служінні. На тренінг із роботи з травмою та ПТСР вони приїхали разом, зі спільним розумінням: самих лише добрих намірів для роботи з ветеранами замало.

Про тренінг отець Матвій говорить: «Роль священника в роботі з військовими — це лише частина підтримки, яку можна надавати. Священик не має бути ізольованим, він має співпрацювати, взаємодіяти з різними спеціалістами — такими як психологи, психіатри, соціальні працівники».

За його словами, для того, щоб надати військовим і ветеранам комплексну підтримку — повернути їх до життя після війни — важливо вміти працювати в команді. 

«Священик не знає відповіді на всі питання. Є складні питання, які потребують багато часу. Я зрозумів, що треба проявляти більше чутливості, більше шукати до кожного індивідуальний підхід», — додав отець Матвій.

Матінка Марія, маючи досвід спілкування з ветеранами, підкреслює: «Коли стикаєшся з військовими, з їхніми травмами, з їхніми фізичними порушеннями, то дуже важливо вміти правильно знайти до них підхід, правильно спілкуватися, щоб не бути для них тригером, а щоб вони відчували відновлення та полегшення — як душевне, так і фізичне».

Участь у тренінгу дала їй розуміння того, як можна змінити перспективу. «Для себе я зрозуміла, що коли військові повертаються зі служби — їх не потрібно боятися. А потрібно їх зрозуміти і підтримати: знайти слова так, щоб вони відчували, що у них є надійний тил, є куди повертатися, і що їм обов'язково нададуть допомогу, і що вони не залишились на самоті зі своєю проблемою».

Отцю Матвію два дні навчання допомогли не лише переосмислити відому йому інформацію, а й перейняти досвід інших. «Інформація тренінгу не є новою, але допомагає по-новому поглянути на те, що вже знаєш, те, з чим вже стикався. А ще — тут дуже гарна команда учасників, люди, які практикують у цьому напрямку, в яких є різні історії, різний досвід, яким вони можуть поділитися».

Подружжя переконане, такі тренінги повинні організовуватись не тільки для духовенства: «Кожному потрібно мати ці знання. Тому що травматичні події та ПТСР — наша буденність, з якою потрібно вміти справлятися. І так, як військові захищають нас на фронті, ми маємо бути для них простором відновлення, щоб повертаючись в свої домівки вони відчували себе комфортно і могли адаптуватися».

Проєкт «Духовенство та громади на підтримку психічного здоров'я: інноваційні практики підтримки під час війни в Україні» реалізує Eleos-Ukraine у партнерстві з DanChurchAid та Norwegian Church Aid в Україні за фінансової підтримки уряду Норвегії (NORAD) у співпраці з Київською та Львівською православними богословськими академіями.