«Якщо ми не матимемо певного підходу до людей — люди можуть відвернутися від церкви»: молодий монах про цінність тренінгів для духовенства

Монах Сергій — у миру Станіслав Жуган — насельник Михайлівського Золотоверхого монастиря в Києві. Йому 23 роки. Свій духовний шлях він почав у 17, ходив до церкви, говорив із духівником, їздив по монастирях, духовну літературу і Священне Писання.

У 18 років його прийняли до числа братії послушником. У 21 — став монахом. «Досить випробовувальний момент пройшов. Щоб стати монахом, треба зрозуміти — чи воно тобі потрібно, чи ні. Я про свій вибір не жалкую».

На тренінг із роботи з травмою і ПТСР він прийшов уперше. 

«Зараз багато людей мають травми, постраждали від війни. І мені хочеться вміти допомагати тим, хто цього потребує».

Монах Сергій зазначає, люди найчастіше шукають у церкві того, хто зможе їх вислухати і не повчати. «Ми маємо їх слухати і підтримувати. Не нашкодити словами чи діями».

З тренінгу він виніс підтвердження того, що вже відчував раніше. «Найголовніше, що я для себе усвідомив, — слухати інших людей. Як сказано в Писанні: носіть тягарі один одного, і так виконаєте закон Христа».

На питання, навіщо духовенству такі тренінги, монах Сергій відповідає: «Зараз у нас іде війна. І кожному священнослужителю необхідно мати базові психологічні знання — бо різні є люди, з різними травмами, різними характерами. Якщо ми не матимемо потрібного підходу — люди можуть відвернутися від церкви. А ми маємо навпаки: навчатися і показувати, що до церкви можна завжди прийти і отримати підтримку».

На наступний тренінг він планує повернутися. «Обов'язково. Всім рекомендую».

Проєкт «Духовенство та громади на підтримку психічного здоров'я: інноваційні практики підтримки під час війни в Україні» реалізує Eleos-Ukraine у партнерстві з DanChurchAid та Norwegian Church Aid в Україні за фінансової підтримки уряду Норвегії (NORAD) у співпраці з Київською та Львівською православними богословськими академіями.