Те, що ЗМІ є потужною системою у формуванні життя суспільства та країни, знали дуже давно і до нас, але усвідомлення цього в Україні припало на останні роки, коли стала очевидною поразка країни на інформаційних просторах унаслідок розв’язання РФ гібридної війни.
Поступове усвідомлення цього привело нашу країну до інформаційної мобілізації. Реваншів ніхто не відміняв. На велике щастя, при усіх недоліках, ми можемо говорити про те, що наш медіа-простір активно розвивається і існує далеко не один автор і не одне видання, яких не страшно читати, а навпаки дуже цікаво.
Як Ви всі знаєте, Елеос – не тільки громадська організація, але й представляє Синодальний відділ соціального служіння та благодійності УПЦ КП. Одне з головних наших завдань полягає у тому, щоб у Церкві, як у структурі, яка працює безпосередньо з людьми, знаходилися люди не тільки з високими духовними цінностями, але й справжні фахівці з різних галузей громадського життя.
В Елеос постійно проходять навчання з культурно-освітніх напрямків та різних сфер соціальної роботи. Враховуючи важливість роботи з інформацією, висвітлення тих чи інших подій у медіа, ми почали активно залучати до нашої роботи відомих професійних журналістів. Цього разу до нас завітали відомий журналіст, медіаменеджер, блогер, Заступник генерального директора кримськотатарського телеканалу ATR, в минулому Заступник головного редактора газети «Московський комсомолець» (Москва), автор численних публікацій українських та російських видань AЙДЕР МУЖДАБАЄВ та Головний редактор сайту «15 минут» та сайту ATR АЙШЕ УМЄРОВА.
Мені дуже пощастило відвідати цей захід. Окрім того, що я отримала не мало корисної інформації, отримала купу задоволення від звичайного спілкування – в черговий раз підтвердилася моя думка про те, що чим людина талановитіша, тим вона простіша – і від душі насміялась.
Тож, ця надзвичайно цікава зустріч атеїста пана Айдера, церковних і нецерковних журналістів, представників різних конфесій надихнула мене на складання списку «гріхів журналіста». Як не дивно, але гріхів журналіста виявилося більше за 7 смертних християнських гріхів. І, як показує історія, набуття кожного з них може привести до смерті в Вас журналіста, особливо це стосується гріха № 12.
Гріх 1: Недостовірність інформації. Що таке преса – преса це інформація. Хороша преса – це якісна інформація, погана преса – погана інформація, відсутність інформації – відсутність преси. Якщо Ви хочете бути журналістом, Ви будете публікувати новини, які відповідають дійсності, Ви будете працювати з першоджерелами і будете все ретельно перевіряти не один раз, перш ніж виносити це у суспільство. Якість Вашої інформації – Ваша якість як професіонала та індикатор Вашого значення у суспільстві.
Гріх 2: Сopypast. Цей гріх тісно пов’язаний з гріхом № 1. Красти – це погано не тільки по-християнськи, але й по-журналістськи. Втратити свою репутацію, втратити повагу колег та повагу до ваших колег, втратити рейтинги свого видання – чи воно того варте? Не будемо вже говорити про совість 🙂
Гріх 3: Відсутність індивідуальності та унікальності. Ваша новина має відрізнятися від новини інших. Усі медійники будуть висвітлювати дуже важливі речі, Ваше ж завдання полягає у тому, щоб те, що покладуть на перші шпальти десятки видань не було таким самим, те, чому Вас мають прочитати, якщо навіть вже читали цю інформацію. Ви маєте бути особливі, у чому саме – вирішувати Вам – головне, щоб це було правдиво та щиро.
Гріх 4: Введення в оману. Введення людей в оману незрозумілими висловлюваннями, довгими реченнями, протилежними думками, багатозначними інтерпретаціями – ще один смертний гріх для журналіста. Хто буде Вас читати, якщо не буде розуміти, що Ви пишете, або хто буде Вас читати, якщо свідомість людей після Вас перестане адекватно працювати, а сама людина матимете, в кращому випадку, хибні уявлення про реальність?
Гріх 5: Запізнення. Важко буде себе потім пробачити за те, що 15 хвилин вашого сну відібрали не один день Вашої роботи, підвели команду, і усіх людей, що від Вас залежали. Власне сьогодні, взагалі необхідно бути дуже мобільним, час від нас вимагає швидкої реакції, але не забувати про якість – це не менш важливо.
Гріх 6: Загальні оцінки. Відкиньте стереотипи і штампи. У будь-якій події є свої причини, зміст та наслідки, будь-яка людина має свої особливості. Відображати необхідно сутність явища, а не думки, що складалися роками чи навіть сотнями років у суспільстві.
Гріх 7. Розпалення ненависті. Хороший журналіст інформує населення, а не спричиняє конфлікти. Мова йде не тільки про народи, а про усі категорії, спільноти, громади, членів суспільства, усі види взаємовідносин. На руках журналіста має бути не кров, а правда.
Гріхи 8: Відсутність гумору. Кому цікаві люди, які не посміхаються, які не вміють жартувати не тільки над іншими, але й над собою. Хмурі та насуплені – навряд чи хтось захоче Вам дати інтерв’ю або читати Ваші серйозні, монотонні, песимістичні тексти. Люди люблять посміхатися та сміятися. Зазвичай, людей, що змушують тебе щиро сміятися запам’ятовуєш.
Гріх 9: Вузькість спеціалізації. Час та люди не пробачить односторонність Вашої роботи. Журналіст не може тільки писати, він має володіти усіма формами та інструментами, що пишуть новину: і сфотографувати, і записати, і змонтувати. В одній руці фотоапарат, в іншій – ручка, в третій – диктофон, в п’ятій – камера, в шостій вже відкритий браузер для перевірки інформації та публікації новини. Сказати сьогодні журналісту, наприклад, «Я не фотограф» – однозначно це «смертний гріх».
Гріхи 10: Джинса. Так, журналіст має за щось жити, але, коли він вибирає гроші та славу, то він вже перестає бути журналістом.
Гріх 11: Лінь. В наш час інформаційні технології досягнули такого рівня, що можна просто сидіти вдома та рухати мишкою. Це дуже привабливо, і насправді дуже добре, але у тому є велика небезпека. З людьми спілкуватися не просто потрібно, в тому є велика необхідність, не тільки з професійної точки зору, але й просто з людської 🙂
Гріх 12: Не розкаяння у своїх гріхах. Вибачитися не тільки можна, але й необхідно. Хороший журналіст завжди вибачається, якщо помилився (всі ми помиляємося) і наведе правдиву інформацію. Але, якщо так постійно вибачатися за свої похибки – це перестане бути медіа та стане цирком. Хто серйозно сприймає клоунів? Деякі взагалі їх бояться до смерті.
Ну а закінчити свої роздуми я б хотіла прямою цитатою пана Айдера, якою власне і закінчився наш майстер-клас: «Репутацію журналіст може втратити тільки один раз».
Прес-служба ЕЛЕОС-УКРАЇНА, Саша Ашрапова